У Бразилії на сто двадцятому році життя зупинилося серце Левіно да Коста Жезуса, якого на батьківщині вважали найстарішим мешканцем країни.

Чоловік народився навесні 1907 року в невеликій сільській громаді Асенсао і був одним із чотирьох дітей у родині. Майже весь свій вік він присвятив важкій фізичній праці на землі та спогадам про власні рибальські пригоди. У столітньому віці разом із братом він переїхав до пансіонату для літніх людей Сідаде Озанан у місті Пара-де-Мінас, оскільки доглядати за ними в селі вже було нікому. Незабаром після новосілля його брат пошов із життя.

Попри поважні роки, Левіно до останніх днів вражав оточуючих своєю самостійністю, ясним розумом і постійною усмішкою на обличчі. Він умів самостійно їсти, охоче спілкувався з іншими і дуже любив музику.

Навіть пересівши у крісло колісне, довгожитель не відмовлявся від активності: за підтримки доглядачів та фізіотерапевтів він продовжував рухатися і танцювати під улюблені ритми.

Секрет довголіття

Працівники закладу зазначають, що він не дотримувався жодних жорстких дієт і не вірив у панацею від старості, натомість мав приємні слабкості — щиро радів кожному дню народження, а також обожнював свіжу каву із солодкими тістечками, що тепер завжди нагадує про нього персоналу.

Головним секретом свого неймовірного довголіття Левіно вважав не кількість калорій у тарілці чи особливий спосіб життя, а абсолютний душевний спокій, міцну віру та гармонію з оточенням.

Його життєве кредо полягало в тому, щоб ніколи не входити в конфлікти та суперечки з людьми, натомість цінувати дружбу, прощати і берегти внутрішню чистоту.

На його думку, саме відсутність злості, дотримання моральних принципів і мирне співіснування з ближніми здатні захистити серце набагато краще за будь-які ліки.