Останні політичні події та кадрові контури майбутньої адміністрації США суттєво змінюють диспозицію навколо потенційного переговорного процесу між Україною та Росією. Попри початкові очікування швидких рішень, реальність виявляється значно складнішою. До процесу активно долучаються нові гравці, а сам формат можливих контактів зазнає суттєвих трансформацій.

Європейський чинник та зміна безпекової парадигми

Однією з ключових змін у порівнянні з попереднім періодом є зростання суб'єктності європейських країн. За оцінкою керівника Центру громадської аналітики "Вежа" Валерія Клочка, європейські столиці більше не готові залишатися пасивними спостерігачами американсько-російського діалогу. Зміна адміністрації у Вашингтоні змушує Європу шукати власні гарантії безпеки.

Ні, вони не визначають хід переговорів самостійно, оскільки на переговори почали впливати Європа та Україна, на відміну від того, як це планував Трамп у 2025 році. За часів Байдена Європа почувалася в більшій безпеці, бо був Байден, який фактично прикривав її, як квочка курчат. Трамп цього робити не хоче, а європейцям потрібні гарантії того, що війни у них не буде

Ця зміна настроїв безпосередньо впливає на позицію офіційного Києва. Президент України Володимир Зеленський дедалі частіше наголошує на обов'язковій участі європейських партнерів у будь-яких майбутніх переговорних форматах. Це логічно, адже фінансова та військова допомога з боку ЄС є критично важливою для України. Наприклад, виділення європейськими країнами 3,2 мільярда євро на закупівлю ракет для систем Patriot демонструє, що саме Європа бере на себе значну частину фінансового тягаря, а отже, має право голосу.

В принципі, це логічно: вони платять - вони й замовляють музику. Можливо, це звучить цинічно, але так воно й є. Вони досить жорстко визначають умови, яких ми маємо дотримуватися, щоб отримувати фінансову допомогу

Сигнали з Кремля та приховані теми переговорів

Особливу увагу аналітики звертають на публічні заяви російської сторони після перших контактів між представниками Кремля та оточенням Дональда Трампа. Зокрема, коментарі помічника російського диктатора Юрія Ушакова вказують на те, що питання європейської безпеки вже перебуває на порядку денному неофіційних консультацій.

Зверніть увагу: Ушаков, коментуючи розмову, сказав, що Путін запевнив Трампа, що жодних провокацій чи небезпеки для Європи з боку Росії не буде. Виникає питання: чому взагалі між ними відбулася така розмова і чому про це офіційно повідомляють? Тому що це є предметом переговорів

Водночас такі запевнення з боку Москви не свідчать про готовність до швидкого компромісу щодо України. Російське керівництво володіє значним ресурсом для ведення тривалої війни і може планувати свої дії на роки вперед.

Повертаючись до заяв Ушакова: він каже, що переговорний процес може поновитися, але ніхто не говорить, яким буде результат і коли. Вони говорять про перспективу. Мовляв, Трамп хотів би до кінця свого терміну досягти якогось результату. Росіяни теж хотіли б. Але в них є щонайменше два роки. Вони можуть ще два роки планувати військові дії в Україні для досягнення так званих цілей "СВО"

Дипломатичні маневри та пошук форматів

Паралельно у Вашингтоні триває формування переговорних команд. Раніше анонсовані візити американських представників Стіва Віткоффа та Джареда Кушнера розглядалися як спроба повернути сторони до консультацій. Проте наразі у Білому домі обговорюють можливість перегляду повноважень і залучення до процесу директора ЦРУ Джона Реткліффа, який може отримати ключову роль у контактах між США, Росією та Україною. Майбутній державний секретар США Марко Рубіо також підтвердив наявність можливостей для відновлення діалогу після зустрічей американських представників у Києві та Москві, зазначивши, що дорожня карта може бути розроблена найближчими тижнями.

Україна, перебуваючи в залежності від постачання американського озброєння та розвідувальних даних, змушена маневрувати між вимогами Вашингтона та позицією європейських столиць. За таких умов швидкий прорив малоймовірний, тому Київ фокусується на вирішенні нагальних тактичних завдань.

Найбільш реалістичними напрямками для перших точкових домовленостей на тлі підготовки до складної зими аналітики називають такі сфери:

• Енергетична безпека: взаємне обмеження або повне припинення ударів по об'єктах цивільної критичної інфраструктури;

• Продовольча та морська безпека: забезпечення стабільного функціонування торговельних шляхів у Чорному морі та гарантії безпеки судноплавства.

Такі кроки могли б сприяти частковій деескалації та зниженню інтенсивності конфлікту в окремих сферах, навіть за умови продовження бойових дій на лінії фронту.

Зеленський сам каже: нам потрібно готуватися до війни, а плани будуються так, щоб протягом зими спробувати домогтися деескалації. Усі розуміють, що Путін не відмовиться від ударів по Україні. Єдине, що я реально бачу на цьому етапі, - це домовленості у продовольчій та енергетичній сферах. Це могло б означати припинення ударів з повітря та з моря

Таким чином, майбутній переговорний процес навряд чи обмежиться двостороннім чи тристороннім форматом. Залучення Європи як фінансового донора та гаранта безпеки, а також прагнення нової американської адміністрації досягти результату створюють нове багатовекторне дипломатичне поле, де кожна зі сторін намагається посилити свої стартові позиції.