Питання симетричної відповіді на щоденні повітряні удари дедалі частіше турбує українське суспільство. Багатьох цікавить, коли саме Сили оборони отримають можливість регулярно діставати балістичним озброєнням до ключових військових центрів російської столиці. Проте створення важких ракет — це не лише креслення інженерів, а й складна гра наввипередки з ворогом, який цілеспрямовано полює на наші підприємства. Фахівці закликають тверезо оцінювати ситуацію: шлях до далекобійного арсеналу потребує часу, захищеного тилу та нестандартних рішень.

Терміни та реалії: чому швидкого дива чекати не варто

Українські балістичні ракети, здатні впевнено вражати цілі на території Москви, можуть з’явитися в розпорядженні наших військових орієнтовно в середині 2027 року. Таку оцінку оприлюднив авіаційний експерт і провідний науковий співробітник Державного музею авіації Валерій Романенко в коментарі агенції «УНІАН». За його словами, наявність подібного вітчизняного озброєння кардинально змінить баланс сил, адже дозволить значно легше долати ешелоновану протиповітряну оборону ворожої столиці.

Аналітик звертає увагу на те, що навіть розрекламовані російські зенітні комплекси С-400 мають суттєві технічні обмеження при спробах перехопити балістику. Їхні можливості можна порівняти лише з ранніми західними версіями систем протиракетної оборони, які руйнують ціль уламками, а не прямим кінетичним зіткненням. Через це перехоплення далеко не завжди означає знешкодження небезпеки для наземних об’єктів ворога.

«С-400 на грані, так, PAC-1/PAC-2. Тобто ураження hit-to-kill там не передбачено. Можливо, вони і позбивають наші ракети, але ж бойові частини однаково попадають на Москву»

Водночас реалізація цих термінів безпосередньо залежить від здатності зберегти вітчизняний промисловий потенціал. Українські оборонні заводи щодня працюють під загрозою ракетних обстрілів. Як зазначає Валерій Романенко, під час нещодавніх масованих атак значна частина ворожих балістичних ударів припала саме на виробничі потужності. Будь-яке пошкодження суміжної інфраструктури здатне змістити графіки випуску нової зброї на невизначений час.

«А якщо не буде? А якщо виведуть з ладу поряд електричну станцію? Наприклад, не сам об’єкт, а електричну станцію, яка заживлює завод»

Щоб убезпечити стратегічні розробки від ворожих прильотів, експерт вважає за доцільне переносити найбільш критичні етапи виробництва на майданчики за кордоном. Надійними партнерами для такого кроку могли б стати Велика Британія чи Німеччина, де виробничі лінії перебуватимуть під повним захистом союзницьких систем ППО.

Від перших кроків до далекої мети: ракети лінійки FP

Попри всі виклики, українська ракетна програма вже демонструє практичні результати на полі бою. Виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці Дмитро Жмайло повідомив про успішне бойове застосування нової вітчизняної балістичної ракети FP-7 по об'єктах на території РФ. За своїм призначенням вона є набагато дешевшим відповідником американської системи ATACMS, проте повністю адаптована під наші технічні потреби.

Характеристики ракети FP-7 дозволяють діяти на значній оперативній глибині:

• дальність ураження становить близько 250 кілометрів;

• вага бойової частини досягає орієнтовно 200 кілограмів;

• точність влучання має відхилення не більше 15 метрів від заданої точки.

Ця зброя розроблена для того, щоб вибивати добре укріплені цілі, які залишаються неушкодженими після атак звичайних безпілотників. Йдеться насамперед про командні пункти армії окупантів, великі вузли постачання та глибоко закопані склади боєприпасів у прифронтовій смузі та тилу. Успішний досвід FP-7 відкриває двері для наступного, значно потужнішого етапу.

Вже цієї осені очікується завершення робіт над новою далекобійною ракетою FP-9, яку створює компанія Fire Point. Президент Володимир Зеленський наголосив, що її радіус дії буде достатнім для ураження військових цілей безпосередньо в Москві. Глава держави підкреслив необхідність максимально форсувати розробку FP-9, оскільки Кремль посилює повітряний терор та гібридний тиск на європейські країни, намагаючись підірвати підтримку України у світі.

Стратегічний злам: як удари по столиці ворога вплинуть на війну

Військові аналітики Олександр Мусієнко та Сергій Місюра переконані, що удари по Москві є абсолютно закономірними з військової точки зору. У межах російської столиці сконцентрована величезна кількість стратегічних об'єктів: штаби управління, вузли зв'язку, підприємства оборонно-промислового комплексу та нафтобази. Порушення їхньої роботи безпосередньо впливає на керованість усього російського угруповання на фронті.

Хоча довкола Москви вибудувано три потужні кільця протиповітряної оборони, вони не є нездоланними. Експерти вказують, що захист можна пробивати за допомогою комбінованих операцій, поєднуючи балістику, реактивні безпілотники та дешеві дрони-приманки. Масований запуск сотень засобів одночасно здатний перевантажити командні пункти ворожої ППО та знищити їхні радіолокаційні станції, відкриваючи коридори для точних влучань.

Окрім військової шкоди, такі атаки несуть потужний психологічний ефект для всього російського суспільства. На думку Мусієнка, це допоможе створити умови для майбутніх перемовин з позиції сили шляхом загострення внутрішніх суперечностей у РФ. Поки віддалені регіони країни страждають від паливної кризи, дефіциту та скорочення соціальних виплат, жителі Москви досі відчувають себе в безпечному та привілейованому становищі. Систематичні прильоти по столиці, а особливо масований одночасний залп близько сотні ракет, остаточно зруйнують цю ілюзію і змусять російські еліти шукати вихід із глухого кута.