Чимало українців старшого покоління добре пам’ятають ті напружені вечори кінця 1980-х років, коли вулиці міст і сіл немов вимирали, а мільйони родин заворожено сідали перед телевізорами в надії на дивовижне зцілення від усіх хвороб. Проте навіть найгучніша слава та стійка ілюзія всемогутності виявилися безсилими перед невблаганними законами природи, коли 3 жовтня у Москві на 87-му році життя закінчився земний шлях найвідомішого психотерапевта радянської доби.

Тривалий час справжній стан здоров’я одіозного діяча тримали в суворій таємниці, породжуючи серед шанувальників і скептиків численні чутки та домисли. Лише нещодавно родичі Кашпіровського наважилися розповісти громадськості, якою важкою та болісною була його особиста битва з невиліковною недугою.

Фатальний діагноз, прихований від сторонніх очей

Як з'ясувалося, розмови про раптовий серцевий напад, що раніше ширилися медійним простором, не відображали повної картини трагедії. Племінник психотерапевта Юрій Мамаєв розповів для російських ЗМІ, що головною причиною відходу його дядька стало агресивне онкологічне захворювання, яке діагностували вже на термінальній, четвертій стадії.

У родині про страшну хворобу дізналися ще близько півтора року тому, проте сам Кашпіровський волів не виносити свій біль на публічне обговорення. За словами родича, злоякісний процес у шлунку виявився надзвичайно підступним і швидко поширився по всьому організму, вразивши життєво важливі органи.

У нього був рак четвертого ступеня, рак шлунка з метастазами в усі органи, включно з легенями та мозком

Ця сумна дійсність спростовує перші заяви оточення гіпнотизера про звичайну гостру серцеву недостатність. Серце зупинилося не через раптовий збій, а внаслідок того, що виснажений організм просто більше не міг чинити опір тотальному руйнуванню пухлиною.

У нього була поліорганна недостатність, тобто той стан, який є безпосередньою причиною смерті хворого при онкологічному захворюванні. У нього відмовили органи внаслідок того, що ці органи були уражені онкологічним процесом, уражені метастазами

Самотність за зачиненими дверима

Останні місяці життя колись надзвичайно публічної людини минули в атмосфері відчуженості та постійного згасання сил. Стан здоров'я Анатолія Михайловича погіршувався щодня, через що коло його спілкування звузилося практично до нуля, а доступ до нього обмежили навіть для частини близьких людей.

Водночас офіційні представники до останнього намагалися згладити драматизм ситуації в очах преси. Зокрема, директор Кашпіровського Сергій Рудих раніше стверджував, що літній чоловік потрапив до лікарні лише через різке падіння артеріального тиску, після якого й зупинилося серце.

Від подільської глибинки до всесоюзного феномену

Доля цієї людини завжди була сповнена контрастів, викликаючи в суспільстві або сліпе захоплення, або цілковите несприйняття. Народившись на Хмельниччині, майбутній кумир мільйонів чверть століття скромно працював лікарем у психіатричній лікарні, перш ніж знайти ключ до масової свідомості розгубленого радянського суспільства доби Перебудови.

Його знамениті «сеанси здоров’я», які збирали колосальні аудиторії біля екранів, стали унікальним соціальним явищем свого часу, хоча офіційна наука завжди оцінювала такі методи лікування як псевдонаукові та відверто небезпечні для психіки. 

Після розпаду Союзу він на довгі роки виїхав за кордон, але на схилі літ знову повернувся до активних гастролей у Росії, де намагався повторити колишній успіх аж доти, доки сили остаточно не полишили його знесилене тіло.