Олександр Сирський, якого в липні 2026 року звільнили з посади головнокомандувача Збройних сил України, вперше докладно пояснив, що стояло за його розбіжностями з колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. В інтерв'ю BBC News Україна він заперечив особисту ворожнечу. За його словами, суперечки точилися навколо грошей, а саме того, як фінансувати потреби армії і яку зброю купувати насамперед.

Як такого у нас конфлікту не було. Були протиріччя щодо фінансування потреб армії і закупівлі відповідно того озброєння і боєприпасів, які потрібні збройним силам

Головну проблему Сирський бачить у підході міністра до закупівель. За його словами, Федоров віддавав перевагу окремим типам безпілотників і не повною мірою враховував потреби, які визначав Генеральний штаб. Тобто список того, що найбільше потрібно військам, і перелік того, що фактично закуповувало міністерство, розходилися.

Проблема була в тому, що міністр оборони проводив закупівлю певних видів озброєння, в першу чергу дронів, і віддавав перевагу певним видам цих дронів, ігноруючи потреби армії, які надавалися Генеральним штабом

Через це, як зауважив ексголовком, виник дисбаланс між закупівлями, реальними потребами військових і тим, що потрапляло на фронт. Найгостріше це проявилося з наземними роботизованими комплексами. Сирський пояснив, що військовий бюджет має розподілятися збалансовано, щоб армія отримувала всі необхідні засоби. Натомість, за його словами, кошти могли спрямовувати на закупівлю безпілотників одразу на весь рік, а інші важливі позиції залишалися без фінансування.

Окремо Сирський згадав забезпечення артилерії далекобійними боєприпасами. На ці потреби, за його словами, спочатку виділяли лише 5–6% необхідного фінансування. Такий розрив означає, що частина завдань на фронті фактично залишалася без ресурсу. Причину розбіжностей ексголовком сформулював коротко:

Суть проблеми була — не враховувалися інтереси військ

Позиція, висловлена ще до відставки

Своє бачення стосунків із міністром Сирський публічно пояснював ще до звільнення. 20 липня 2026 року, за два дні до указу про відставку, він опублікував колонку в профільному виданні. У ній він назвав ці стосунки робочими, визнав, що між ними були складні питання й різні позиції, а також умовно попросив пробачення, якщо чимось образив міністра. Отже, нинішнє інтерв'ю продовжує лінію, яку він тримав і раніше: розбіжності були, а особистої війни, за його словами, не було.

Що каже друга сторона

Михайло Федоров теж заперечував особистий конфлікт із головнокомандувачем. В інтерв'ю 29 липня він назвав розбіжності світоглядними, інституційними та культурними. За його словами, сперечалися про те, як втілювати реформи, наскільки швидко ухвалювати рішення і скільки свободи давати молодим командирам.

Федоров також заявив, що Міністерство оборони не заблокувало жодного рішення Генштабу чи головкома.

Тож обидві сторони відкидають особисту неприязнь, але причини суперечок пояснюють по-різному: Сирський говорить про перекоси у фінансуванні, Федоров — про реформи і темп змін.

Як усе закінчилося

Про конфлікт між міністром оборони і головнокомандувачем стало відомо в липні 2026 року. Тоді в медіа з'явилося чимало повідомлень про сварку між посадовцями. Зокрема, писали, що президент Володимир Зеленський не міг миритися з «війною» між очільником Міноборони і головкомом. 22 липня глава держави своїм указом звільнив Олександра Сирського. Іншим указом він звільнив Михайла Драпатого з посади командувача об'єднаних сил, а ще одним призначив його головнокомандувачем ЗСУ.