Російський диктатор Володимир Путін опинився у заручниках власної агресивної політики. Страх втрати влади та особистої безпеки змушує керівника Кремля уникати будь-яких сценаріїв завершення війни проти України, які не виглядатимуть як абсолютна перемога. За інформацією джерел авторитетного видання The Economist, у кулуарах російської влади панує напружена атмосфера, а сам диктатор в один із моментів війни відверто зізнався своєму оточенню у головному страху.

«Вони мене повісять»

Ці слова, сказані Путіним найближчим соратникам, демонструють логіку його подальших дій. Будь-який компроміс або завершення бойових дій без досягнення базових цілей (зокрема, повної окупації Донецької та Луганської областей) сприйматиметься всередині Росії як слабкість. А російська політична система, заснована на насильстві, прощає жорстокість, але ніколи не прощає поразок.

Питання про те, хто саме є тими «вони», які можуть розправитися з диктатором, залишається відкритим. Український військовий експерт Олександр Мусієнко зазначає, що Путін за роки свого правління створив так званого «колективного Путіна» — прошарок силовиків та чиновників (серед яких Патрушев, Шойгу, Герасимов, Наришкін), які переконані, що існування Росії неможливе без зовнішньої імперської експансії.

Проте в середовищі російських еліт дедалі чіткіше формується інший табір — прагматики, які прагнуть врятуватися від економічної прірви та міжнародної ізоляції. Мова не йде про гуманізм чи симпатію до України, а виключно про інстинкт самозбереження. Як зазначають інсайдери, серед номенклатури зростає глибоке розчарування тривалістю конфлікту.

«Зростає відчуття, що цар голий»

Майже п'ять років виснажливого протистояння вже виглядають як стратегічний провал для Росії, незалежно від того, як саме завершаться бойові дії. Країна втратила колосальний масив часу, ресурсів та можливостей для розвитку.

Суспільна напруга та втрата відчуття майбутнього

Паралельно з невдоволенням еліт фіксується втома і в російському суспільстві. За даними незалежного соціологічного центру «Левада-центр», 57% громадян РФ оцінюють внутрішню ситуацію в країні як «напружену». Серед ключових причин тривоги росіяни називають:

• продовження бойових дій та зростання кількості загиблих;

• загрозу нової хвилі мобілізації;

• регулярні атаки українських безпілотників на нафтопереробні заводи та інші інфраструктурні об'єкти;

• втрату впевненості у завтрашньому дні.

Традиційна телевізійна пропаганда поступово втрачає свій вплив, особливо серед молоді, яка дедалі активніше висловлює антивоєнні настрої у соціальних мережах. На цьому тлі поступово знижуються і рейтинги схвалення самого Путіна.

Щоб зберегти контроль над ситуацією та продемонструвати силу, Путін ухвалив рішення йти шляхом подальшого загострення. За інформацією джерел, Кремль планує відправити на фронт додатково від 300 до 400 тисяч осіб. Для цього російській владі не потрібно оголошувати нову хвилю мобілізації публічно.

Олександр Мусієнко пояснює юридичні нюанси цього процесу:

«Це те, про що я постійно говорив. Забудьте про форму, про те, що путін буде виходити, виголошувати якісь промови на камери, підписувати нові укази про мобілізацію. Ні, у нього вже сформульована правова база, яка дає йому можливість без оголошення і без підписання додаткових нормативних документів зробити це на підставі указу про часткову мобілізацію з 2022 року. І це буде примусова мобілізація, путін хоче продовжувати війну»

Нових рекрутів планують залучати через жорсткий тиск на регіональну владу, уникаючи гучних заяв на федеральному рівні. Таку систему прихованого набору вже тестують у Пензенській області.

Окрім збільшення живої сили на фронті, нова хвиля ескалації з боку РФ може включати:

• Масовані удари по енергосистемі України: Кремль прагне використати зимовий період для руйнування критичної інфраструктури та зламу опору українського суспільства.

• Гібридні диверсії в Європі: західні розвідки побоюються атак на підприємства, що виготовляють оборонну продукцію для України, а також на логістичні маршрути постачання допомоги. Водночас Путін намагається уникати прямого військового зіткнення з країнами НАТО.

• Посилення внутрішніх репресій: у Кремлі готуються до жорсткішого переслідування «внутрішніх ворогів» задля демонстрації тотального контролю.

Попри намагання Кремля вирішити проблеми шляхом підняття ставок, аналітики сходяться на думці, що подальше затягування війни лише поглибить системну кризу всередині Росії, наближаючи режим до неминучого фіналу.