Кремль і Білий дім обговорюють тристоронню зустріч із китайським лідером, на якій можуть говорити про майбутнє України без самої України. Таку зустріч пропонують провести в середині листопада в китайському місті Шеньчжень, під час саміту АТЕС, щорічного форуму країн Азійсько-Тихоокеанського регіону з економічної співпраці. Москва і Вашингтон підтвердили, що такі розмови тривають, а Пекін досі публічно не погодився. Аналітичний журнал The Diplomat, який спеціалізується на політиці Азії, вважає, що обережність Сі Цзіньпіна може зіграти на користь Києва та Європи, бо зменшує ризик, що великі держави вирішуватимуть долю регіону за їхньої відсутності.

Чого шукає Москва

Ідея зібрати трьох лідерів народилася в Кремлі. За даними видання, найкращим результатом для Путіна була б домовленість щодо України на зразок Ялтинської конференції 1945 року, коли США, Велика Британія та Радянський Союз ділили повоєнну Європу. Проте Москву влаштував би й значно скромніший підсумок. Сам факт переговорів на рівних зі Сполученими Штатами та Китаєм підняв би міжнародний статус Росії й допоміг би їй вирватися з дипломатичної ізоляції.

До того ж така зустріч могла б ще більше посварити Америку з Європою. Кремль отримав би й зручну трибуну, щоб розповідати світові про нібито загрози з боку Заходу. Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) припускають, що Росія підготувала новий план щодо України, тому так наполегливо добивається зустрічі трьох лідерів. На їхню думку, Москва хоче повернути собі образ впливового дипломатичного гравця і зміцнити міжнародні об'єднання, які конкурують із західними організаціями.

Інтерес Трампа

Американському президентові такий формат теж привабливий. The Diplomat пише про це так:

Тристороння зустріч зіграла б на руку самовдоволенню Трампа як укладача угод та миротворця — і, цілком можливо, його прагненню до економічної вигоди.

Економічний бік уже проглядається. США нещодавно послабили санкції на експорт російського дизельного пального, і, за повідомленнями, перша партія обсягом 40 тисяч тонн уже прямує до Штатів. Москва також запропонувала збільшити постачання добрив, яких бракує через кризу на Близькому Сході. Водночас у Трампа можуть бути й ширші розрахунки, адже він заявляв, що головною темою переговорів має стати ядерне роззброєння, а не Україна.

Сам Трамп раніше казав, що докладе всіх зусиль для миру незалежно від того, хто сидітиме за столом. Він не виключив зустрічі з Путіним і Сі Цзіньпіном, щоб обговорити завершення війни в Україні, і припустив, що такі переговори можуть пройти без Володимира Зеленського.

Чим зустріч невигідна Пекіну

Для Сі Цзіньпіна саміт у Китаї мав би неабияку символічну вагу. Він постав би перед світом як лідер, здатний посадити за один стіл керівників двох найбільших ядерних держав, а заодно, можливо, поглибив би розкол між США та Європою. Зате ризиків для Пекіна теж чимало. Китай довго вигравав від того, що вів справи з Вашингтоном і Москвою окремо, а не втрьох. Крім того, Пекін раніше наполягав, що в будь-якому мирному процесі мають брати участь і Росія, і Україна. Тож зустріч, де майбутнє України обговорювали б без Києва, перекреслила б обидві ці позиції.

Є в китайської влади й суто господарські побоювання. Гучна зустріч трьох лідерів може затьмарити сам саміт АТЕС, який Пекін хоче використати, щоб показати своє економічне лідерство й просувати відкритість та інновації. Тристоронні переговори великих держав погано пасують і до постійних китайських закликів, щоб важливі питання вирішували спільно всі зацікавлені країни, а не кілька найсильніших. Тим паче на форумі, створеному для економічного партнерства всього регіону.

Успішна тристороння зустріч може зробити ризик виправданим. Але такий результат невизначений — не в останню чергу через непередбачуваність Трампа та Путіна.

Автори побоюються, що зустріч може повністю перебрати на себе увагу до АТЕС, відсунути економічні плани Пекіна на другий план і при цьому не дати жодного вагомого результату. Найсерйозніша причина для китайської обережності лежить, утім, в іншій площині. Наполягання Трампа зробити скорочення ядерних арсеналів головною темою ставить Китай у незручне становище. Пекін роками наголошує, що його ядерний арсенал значно менший, ніж у США та Росії, і що спершу Вашингтон і Москва мають суттєво скоротити власні запаси, а вже потім можна кликати Китай до переговорів. Якби Пекін відступив від цієї лінії, йому довелося б дотримуватися тих самих обмежень, що й двом ядерним наддержавам, попри величезну різницю в можливостях.

Господар замість учасника

Водночас повністю відкинути ідею Сі Цзіньпін, найімовірніше, не може. За повідомленнями, китайські дипломати не виключають тристоронніх переговорів. Тому, якщо зірвати зустріч не вдасться, Пекін може спробувати скористатися роллю господаря і підлаштувати її під себе.

Замість офіційного саміту про Україну чи ядерну зброю Китай міг би влаштувати менш помітну, неформальну зустріч із розмитою програмою, присвячену відносинам великих держав або світовій економіці. Так вдалося б не розпалювати завищених очікувань. Сі навіть міг би подати себе як господаря, що приймає зустріч Трампа і Путіна, а не як третього учасника переговорів.

Від розмов про Україну та Європу за їхньою спиною такий хід не врятує. Проте європейські уряди тоді могли б пояснювати зустріч як звичайний обмін думками. Натомість офіційний саміт, присвячений Україні, дав би світові сигнал, що троє лідерів вважають себе вправі, чи то за правом, чи то силою, ухвалювати стратегічні рішення щодо Європи без європейців. Для континенту це стало б дуже небезпечним прецедентом.

Що може змінитися до листопада

До саміту АТЕС лишається близько місяця, і ситуація ще може змінитися. Зокрема, обговорюють новий раунд переговорів між Україною та Росією в Абу-Дабі за посередництва США. При цьому погляди Трампа на війну й на Зеленського продовжують мінятися.

Автори The Diplomat переконані, що хоч би в якому форматі зустрілися лідери в Шеньчжені, європейські уряди мають і далі вимагати участі України в будь-яких розмовах про її майбутнє. Вони радять Києву та європейським столицям не обмежуватися закликами до Вашингтона рахуватися з українською позицією, а й апелювати до сумнівів самого Сі Цзіньпіна, адже тристоронній саміт несе чимало ризиків і для Пекіна.