Останніми тижнями міжнародна дипломатична арена сповнена напруженого очікування, адже кулуарні розмови про можливі формати завершення війни набувають дедалі чіткіших обрисів. Як повідомляє відомий журналіст Саймон Шустер у своїй статті для авторитетного видання The Atlantic, за лаштунками великої політики розгортається новий несподіваний сценарій за активної участі посланців Дональда Трампа.

Спеціальні представники американського політика Джаред Кушнер та Стів Віткофф нещодавно здійснили кількагодинний візит до Києва, де провели ґрунтовні перемовини безпосередньо з Володимиром Зеленським та його найближчим колом переговірників. Проте на українську сторону неабияке враження справив специфічний підхід гостей з-за океану, які розглядають припинення бойових дій крізь призму прагматичних комерційних інтересів.

Американські візитери не приховують, що наразі для них відновлення великого бізнесу з Кремлем є неможливим без бодай тимчасового та часткового затишшя на українському фронті. За словами одного з вітчизняних посадовців, який безпосередньо спостерігав за ходом діалогу, заокеанські гості переконані у всемогутності фінансових домовленостей:

Вони вірять у магію бізнесу. Вони думають, що якщо вони укладуть ці ділові угоди, росіяни не повернуться до мілітаризму після війни

Такий специфічний прагматизм змушує посланців Трампа діяти форсованими темпами, намагаючись знайти будь-яку точку дотику, яка дозволить заморозити активну фазу бойових дій. Українські переговірники відзначають неабияку наполегливість американців у прагненні бодай частково зменшити розмах протистояння:

Вся їхня позиція зараз полягає в тому, щоб скоротити масштаби конфлікту у будь-який спосіб і з будь-якого боку

Дипломатичний майданчик на березі Перської затоки

За інформацією джерел, уже в жовтні Кушнер і Віткофф мають намір зібрати тристоронню зустріч делегацій США, України та Росії на нейтральній території, найімовірніше в Абу-Дабі. За задумом організаторів, цей саміт в Об’єднаних Арабських Еміратах має закласти підґрунтя для поетапного плану, який згодом міг би перерости у масштабну мирну угоду.

Головним завданням зустрічі стане вироблення чітких взаємних зобов'язань щодо безпеки, які поділяються на два ключові напрямки:

Мораторій на енергетичні удари: категорична заборона атак на електростанції, нафтопереробні заводи та будь-які інші стратегічні енергетичні об’єкти обох сторін.

Безпека чорноморського коридору: укладення паралельної угоди за посередництва Єгипту про повний імунітет цивільних вантажних суден, які перевозять зерно до країн Близького Сходу та Африки.

Як наголошують безпосередні учасники процесу, саме таке обмежене перемир'я наразі є головною метою зусиль американської команди. Як лаконічно зазначив один із переговірників, коментуючи мотивацію посланців:

Це те, що їх зараз спонукає

Велика гра та глухий кут очікування

Кінцевою метою американських емісарів залишається організація прямих переговорів на найвищому рівні за безпосередньої участі Володимира Зеленського, Володимира Путіна та Дональда Трампа. Зі свого боку український президент залишається відкритим до такого формату за будь-яких умов, оскільки досі розраховує на власну переконливість у прямому контакті.

Як на умовах повної анонімності зізнався один із найближчих помічників очільника української держави, Зеленський не полишає надії на персональну дипломатію:

Він, як і раніше, вірить, що зможе подивитися Путіну в очі та вирішити це питання

Утім, попри невтомну дипломатичну метушню, Москва поки що не дала офіційної згоди на участь у саміті, а сам Путін відверто не поспішає приставати на жодні пропозиції. Водночас інформаційне агентство Reuters зафіксувало паралельні контакти: спецпосланець російського диктатора Кирило Дмитрієв нещодавно відвідав Вашингтон, де також вів розмови про можливі умови завершення війни.

Проте на тлі глухого мовчання Кремля багато учасників процесу дедалі більше сумніваються у реалістичності цих намірів, вважаючи подібну активність ілюзією поступу. Один із переговірників доволі гірко та відверто підсумував поточний стан справ:

Складається враження, що ми всі просто кружляємо навколо Путіна, пропонуючи йому те одне, те інше — все, що тільки спадає на думку. Але він не рухається з місця