Україна вперше так прямо допустила, що може розглянути іншу модель захисту замість вступу до НАТО. Але ставить чітку умову: такі домовленості мають бути юридично рівноцінними членству в Альянсі. Про це президент Володимир Зеленський сказав в інтерв’ю італійській газеті Corriere della Sera. Це найбільша щоденна газета Італії, яка виходить у Мілані з 5 березня 1876 року. Її заснував і першим редагував Еудженіо Тореллі Віольє.

Київ наполягає на механізмі, який реально захистить країну, якщо з’явиться нова загроза. Готовність шукати інший формат не означає, що Україна погодиться на гарантії без достатньої юридичної сили. Інакше кажучи, гарний папір із загальними словами підтримки нашу державу не влаштує.

Важить не назва, а зобов’язання

Головна вимога української сторони полягає в тому, щоб будь-які альтернативні угоди з партнерами містили чіткі зобов’язання захищати Україну. Зеленський наголосив, що назва механізму не має вирішального значення, якщо він дає потрібний рівень безпеки.

Ми готові обговорювати рівноцінні гарантії, навіть під іншою назвою, але вони повинні мати таку саму юридичну силу

Президент також дав зрозуміти, що Київ не хоче обмежуватися деклараціями про підтримку. Домовленості мають передбачати дієвий механізм реагування на нові загрози, а не лише політичні обіцянки союзників. Для українців, які пам’ятають, чого коштували попередні запевнення про безпеку, ця різниця між обіцянкою та обов’язком має цілком практичний зміст.

Три опори безпеки: армія, ЄС і НАТО

За словами Зеленського, найкраща модель безпеки для України поєднує три складові: українську армію, Європейський Союз і НАТО. Українські військові вже є важливою частиною оборони держави. Президент звернув увагу, що досвід і чисельність нашого війська можуть допомогти зміцнити збройні сили європейських країн. Отже, Україна в цій моделі не лише отримує захист, а й сама може його давати.

Окреме місце відведено НАТО. Членство в Альянсі, пояснив президент, означало б участь у спільній системі безпеки, де права та обов’язки союзників закріплені юридично. Глава держави вважає, що саме членство України в НАТО могло б стримати можливу агресію. Тому будь-яка альтернатива, яку розглядатиме Київ, має давати порівнянний рівень захисту.

Водночас просування до ЄС і НАТО залежить не лише від України. Для вступу до Євросоюзу потрібна згода європейських країн, а для приєднання до Альянсу Києву потрібна підтримка і європейських держав, і Сполучених Штатів. Саме тому розмова про рівноцінні гарантії виглядає спробою знайти реалістичний шлях, поки двері до НАТО залишаються зачиненими.

Що кажуть у Вашингтоні та столицях союзників

Позиція США останнім часом не залишає великих надій на швидкий вступ. Віцепрезидент Джей Ді Венс заявив, що не бачить Україну членом НАТО і не вважає, що вона має бути в Альянсі. Державний секретар Марко Рубіо казав, що вступ України до НАТО зараз не стоїть на порядку денному США, бо Вашингтон зосереджений на пошуку можливостей припинити війну.

Американська газета The Washington Post писала, що західні союзники вважають вступ України до НАТО малоймовірним і тому підтримують іншу стратегію. Партнери Києва розглядають можливість інвестувати мільярди у вітчизняну оборонну промисловість, щоб Україна могла ефективніше відповідати на російську агресію.

Україна може сама встановлювати правила

Колишній міністр закордонних справ України, дипломат і керівник Центру досліджень Росії Володимир Огризко вважає, що вступати до НАТО Україні потрібно. На його думку, це символізувало б належність до клубу цивілізованих держав, тобто до передової групи країн, економічно сильних, демократичних, правових і таких, що відповідають усім критеріям цивілізованого світу. Водночас дипломат переконаний, що сам Альянс потребує реформи та переосмислення.

Нам передусім потрібно буде думати про європеїзацію НАТО. Враховуючи пас від Трампа, який не хоче бачити Європу своїм союзником (це його проблеми), Європа отримала шанс самоорганізуватися в безпековому аспекті і працювати за новими правилами. У цьому процесі ми будемо не «прохачем», а тією країною, яка говоритиме іншим, чи готові вони до вступу до нової коаліції держав, якщо вони не дбають про свою оборони, не готові реагувати на наявні загрози тощо. Тобто Україна цілком може стати країною, яка визначатиме правила нової гри

Така думка перегукується з логікою президента: досвід української армії робить нашу країну не лише тією, що просить захисту, а й вагомим учасником майбутньої системи безпеки Європи. Але головне для Києва незмінне: хоч би як називалися нові гарантії, вони мають зобов’язувати партнерів діяти, а не лише співчувати.