Усього за 72 години президент США Дональд Трамп помітно змінив свій підхід до війни Росії проти України. Він послабив обмеження на імпорт російського дизеля, почав тиснути на Київ через удари по російських нафтопереробних заводах і дедалі різкіше критикує українське керівництво. Білий дім пояснює це турботою про американців, яким потрібне дешевше пальне. Проте автори аналізу The Atlantic вважають, що такого пояснення замало для настільки масштабного розвороту.

Дизель як зручний привід

Свої рішення щодо російського дизеля Трамп пояснював просто: на ринку має бути більше пального, тоді ціни для американців знизяться. Автор матеріалу ставить це під сумнів. За його оцінкою, обсяги можливих російських постачань надто малі, щоб відчутно вплинути на ситуацію в США. Тобто економічний аргумент виглядає слабким, щоб пояснити такий різкий політичний поворот.

Аналітик припускає й інше: Білий дім може намагатися перекласти частину відповідальності за дороге пальне на Україну та її удари по російських НПЗ. Так увагу можна відвести від наслідків війни США з Іраном. Президент України Володимир Зеленський уже висловив свою позицію: на його думку, дизель дорожчає насамперед через блокування Ормузької протоки, а не через українські атаки на російську паливну інфраструктуру.

Тиск лише на одну сторону

Головна версія автора полягає в тому, що останні кроки Вашингтона більше схожі на спробу посилити тиск саме на Київ. США вимагають від України припинити удари по російських нафтопереробних заводах, хоча це один із найдієвіших способів тиснути на російську економіку. Водночас від Москви подібних поступок наразі ніхто не вимагає. За даними ЗМІ, Києву також дали зрозуміти, що продовження атак на НПЗ може позначитися на обміні американськими розвідданими.

Паралельно Трамп оголосив про «енергетичне перемир’я» між Росією та Україною. Для Києва ця заява стала несподіванкою, а Москва після неї продовжила бити по українських енергетичних об’єктах. Через це автор доходить висновку, що справжньою метою може бути не стабілізація цін на пальне, а спроба швидко підштовхнути Україну до угоди на вигідних для Москви умовах.

На цю картину накладається ще одне повідомлення. Видання Financial Times писало, що США попередили європейські країни про можливе припинення продажу американської зброї Україні через механізми НАТО, якщо українські військові й надалі атакуватимуть російські НПЗ. Зеленський, своєю чергою, заявив, що Україна готова припинити удари по нафтопереробних заводах у Росії, але лише за умови, що Росія припинить бити по українській енергетичній інфраструктурі.

Великі гроші за лаштунками

Ще одна важлива версія стосується можливих економічних домовленостей між США та Росією. У матеріалі нагадують, що російські й американські представники вже обговорювали низку великих проєктів. Серед них майбутнє газопроводу «Північний потік», видобуток корисних копалин в Арктиці, використання заморожених російських активів у Європі та інші домовленості.

Окремо The New York Times повідомляла про переговори щодо активів російського «Лукойлу». Йшлося про можливу участь консорціуму, пов’язаного з бізнес-партнерами людей з оточення американських переговорників Джареда Кушнера та Стіва Віткоффа. Водночас доказів того, що Кушнер чи Віткофф могли б особисто заробити на такій угоді, немає. Але, на думку автора, навіть сам факт подібних переговорів може підштовхувати Кремль затягувати війну в очікуванні вигідніших економічних домовленостей із Вашингтоном.

Погляди, яким майже сорок років

Автор аналізу звертає увагу, що нинішня позиція Трампа щодо Росії може бути зовсім не такою несподіваною, як здається. Він згадує кінець 1980-х: після поїздки до Москви 1987 року майбутній президент США публічно критикував американські союзи в Європі та Азії. За наступні десятиліття Трамп не раз змінював погляди на внутрішню політику країни. Однак скепсис щодо традиційних союзників Вашингтона та бажання домовлятися з Москвою залишалися в нього значно стабільнішими.

Саме тому, вважає автор, нинішній курс навряд чи є короткочасною реакцією на ціни на пальне. Радше це продовження підходу до Росії, який склався в Трампа давно.

Європа робить висновки

Якщо такий курс збережеться, європейським країнам доведеться дедалі менше покладатися на передбачуваність американської політики. Україна тим часом і далі отримує від Європи вагому підтримку: зброю, фінансування, розвіддані та інші ресурси. Франція, Німеччина, країни Скандинавії, Польща та інші держави вже посилюють свою роль у допомозі Києву. На думку автора, останні кроки Трампа можуть лише прискорити зближення європейських країн між собою, а також із Канадою та демократіями Азійсько-Тихоокеанського регіону.

Не вся Америка підтримує Трампа

Поворот Білого дому не означає, що весь американський політикум його схвалює. Після рішення щодо російського дизеля і нових заяв Трампа про Зеленського проти такої політики виступили сенатори та конгресмени від обох партій. Свою позицію публічно озвучив і головнокомандувач сил НАТО в Європі генерал Алексус Гринкевич. Він заявив, що будь-який напад на країну Альянсу отримає жорстку відповідь.